Святий Франциск

Першою людиною, котра побачила, що відбулося з Франциском, був брат Леон. Він допоміг йому опритомніти після захвату від побаченого, обв’язав полотниною рани, витер кров, що рясно текла з рани в боці; з цього часу Леон став доглядати за святим. Франциск дуже любив брата Леона, обрав його своїм сповідником і ніжно називав його “овечкою Божою”. Знаючи, що його мучать спокуси, одного разу він покликав його і сказав: “Брате овечко Божа, прошу тебе, принеси мені шматок пергаменту, тому що своїм благословенням хочу нагородити тебе за добро, що зробив мені”. І власною рукою, позначеною стигматами, написав наступні слова:

Нехай Господь благословить тебе і збереже тебе,
нехай покаже Своє обличчя тобі і помилує тебе,
нехай оберне до тебе Своє обличчя і дасть тобі мир.
Так благослови тебе Господь, брате Леоне.”

Потім накреслив знак Тау – символ спасіння та вибраності.

Після 18-ти років завзятої праці сили залишали Франциска, він став практично сліпий. Франциск відвідав св. Клару в каплиці св. Дам’яна, де він написав “Гімн сонцю”. Це було у вересні 1225 року. Узимку 1225-26 він проходив лікування в Сієні.

У квітні 1226 Франциск продиктував свій заповіт, який він характеризує як “нагадування, попередження й умовляння”. Повернення з Ла Верни було виснажливим для Франциска. Подорож продовжувалася кілька тижнів, тому що Святий дуже ослабнув і часто повинен був зупинятися для відпочинку. У липні 1226 Франциска перенесли в палац єпископа в його ріднім місті. Ранньою осінню Франциск, почуваючи руку смерті на собі, просив, щоб його перенесли в Порціунколу.

Останні дні святого пройшли в маленькій хатині в Порціунколі, що служила йому лікарнею. Тоді ж прибула мадонна Якопа дей Сетте Солі з її двома синами і великим почтом, бажаючи попрощатися з Франциском. Це було заборонено, тому що жінкам заборонялося входити в чоловічий монастир. Але Франциск зробив виняток. Донна Якопа ді Сетте Солі піклувалася про нього під час хвороби і Франциск любив називати її “братом Якопою”. Напередодні смерті, наслідуючи свого Учителя – Ісуса, він розділив хліб між Бернардом ді Квінтаваллє, його першим послідовником, Іллею, своїм вікарієм (заступником), й іншими братами. І сказав: “Я зробив свою справу”. А потім додав: “Нехай Христос навчить вас робити вашу справу”. Франциск попросив, щоб його принесли в капличку Санта Марія деллі Анджелі. Брати поклали його на носилки і рушили до Порціунколі. Прийшовши на місце, Франциск попросив роздягнути його, щоб піти зі світу нагим, таким же, яким він прийшов у нього. Брати поклали його на землю, а потім святий почав співати псалом. Закінчивши останній куплет і вислухавши Євангеліє, Франциск залишив цей світ. Це було в суботу 3 жовтня 1226 року. Франциску було тоді 45 років.

[Total: 1    Average: 4/5]

One thought on “Святий Франциск

Напишіть відгук