Свята Клара

Клара і її сестра залишилися в Панзо, поки св.Франциск не перевіз їх у Сан Дам’яно. Це була перша постійна обитель новозаснованого Ордену Бідних Дам. Вже за короткий час до двох сестер приєднаються інші жінки, прагнучи слідувати за їх прикладом: Пачіфіка (дочка мессера Гуельфуччьо, та, що товаришувала Кларі в ніч Вербної Неділі), Бенвенута, Філіппа, Крістіана (дочка знаного в місті мессера Бернардо ді Суппо і сусідка Клари), Іллюміната, Анджелюччя, Крістіана, Лючія, Бенедетта, Беатріче (ще одна сестра Клари) і багато інших. Де-які з них також мали свої “пригоди” перед тим, як переступити поріг монастиря. Наприклад, Бальбіна: вона була дуже гарна обличчям, належала до знаного і шанованого роду, і вважала себе щасливою, бо, по мірках цього світу, її життя складалось дуже добре. Не відказувалась вона також і від пишного одягу, клейнот, багатства та вигід. І ось в сам день вінчання вона бажає відвідати свою тітку – Клару – в монастирі. Простота, побожність, радість і щастя тих жінок, яких побачила в Сан Дам’яно, вразили її. І вона не повернулась з монастиря… Після Агнеси та Беатріче в монастирські двері застукала і їхня мати – донна Ортолана: сім’я знову стала одним цілим, поєднані у єдиному служінні єдиному Богу.

Спочатку Орден не мав ніякого Статуту, відповідно до якого повинен жити, крім коротких настанов св.Франциска. Ці настанови полягали в де-кількох цитатах Святого Писання. Пізніше, до 1216 року, Інокентій ІІІ дає усне затвердження так званого “Привілею убогості”, що забезпечує сестрам назавжди францисканську лінію життя без власності, “без нічого власного” – sine proprio, як небесні птахи, що живуть з доброти Небесного Отця (Мт. 6, 26нн).

Приблизно в 1219 р., підчас відсутності св.Франциска, Кардинал Уголіно, опікун Ордену (пізніше він став Папою Римським Григорієм ІX) склав письмовий Устав для Бідних Дам, беручи за основу правило св. Бенедикта і додаючи деякі пункти. Воно було схвалено Гонорієм ІІІ, 9 грудня 1219 року.

Клара цілком відмовилася від усього майна, хоча Уголіно вважав це непрактичним для живучих відокремлено жінок. Коли в 1228 кардинал прибув в Ассізі, він відвідав св.Клару в Сан Дам’яно і запропонував їй відмовитися від бідності, але Клара твердо наполягала на своєму. Григорій подумав, що відмовлення було зв’язано з порушенням клятви суворої бідності. Тоді він запропонував звільнити її від даної обітниці. На що вона відповіла: “Святий Отче, я прагну прощення моїх гріхів, і не бажаю бути звільненої від клятви Ісусу Христу”.

17 вересня 1228 р. Привілей убогості був затверджений письмово Григорієм ІХ, копія документу зберігається в архіві храму Санта Кяра (Santa Chiara) в Ассізі.

Після смерті Григорія ІX Клара змушена була боротися за принцип абсолютної бідності. Нарешті – за два дні перед смертю Клари – Папа Римський Інокентій ІV, при повторному запиті святої, затвердив Устав (9 серпня 1253 р.). Текст Уставу знайдуть в опломбованій шкатулці в плащі Клари в 1893 р., при відкритті гробу святої настоятильнецею сестрою Кларою Матильдою Россі. “Устав святої Клари” 1253 року або краще “Форма життя Ордену Убогих Сестер” Сан Дам’яно, являється пунктом прибуття довгої серії “експериментів”, через які пройшла спільнота Сан Дам’яно на протязі десятиліть. Вони вийшли переможцями з цього випробування, не зважаючи на зовнішній тиск людей, котрі бажали полегшити абсолютну убогість – особисту та колективну – ядро Уставу та первісний фундамент братерства, закладений святим Франциском. Двадцять сім років пройшло після смерті святого з Ассізі, але його духовні дочки залишились вірними його навчанню. Папа Римський в буллі затвердження Уставу святої Клари (Solet annuere) називає цей Устав “формою життя і способом єдності та найвищої убогості, що блаженний ваш отець Франциск вам довірив усно і письмово для їх дотримування”. Центром Уставу є шостий розділ під титулом “Обіцянки блаженного Франциска і не мати власності” (поділ на розділи та титули Уставу були зроблені пізніше і відсутні в оригінальному тексті), де Клара цитує Устав Першого Ордену, підкреслюючи в особливий спосіб цінність убогості.
На даний час, окрім Уставу святої Клари, розповсюджений інший Устав, затверджений Папою Урбаном ІV 18 жовтня 1263 року, який часто називають Другим Уставом. Цей Устав мав за ціль об’єднати всі Устави, які повстали до того часу, і об’єднати також всі монастирі, які визнавали Клару за приклад форми життя.

[Total: 0    Average: 0/5]

Напишіть відгук