Свята Клара

Співзасновниця Ордену Бідних Дам – Кларисок, перша наставниця Сан Дам’яно. Народилася в Ассізі 16 липня 1194 року, померла там же 11 серпня 1253. Вона була старшою дочкою рицаря мессера Фавароне, багатого представника древнього римського сімейства, що мав великий палац в Ассізі і замок на схилі гори Субазіо. Її мати – мадонна Ортолана – належала до шляхетної родини Ф’юмі.
Існує легенда, пов’язана з народженням Клари. Отож мадонна Ортолана, перед тим, як народити дочку, прийшла до храму і молилася перед Розп’яттям, благаючи про дар щасливого породу. І в ту хвилину вона почула голос, що говорив: “Ти породиш світло, що освітить світ”. Власне тому дитина і отримала ім’я Chiara – що означає “світла”.
У ранньому віці Клара була дуже обдарованою дитиною. Їй було 18 років, коли Франциск почав проповідувати в Ассізі. Його слова розпалювали в серці Клари полум’я віри. На початку її подруга Бона (або Пачіфіка) ді Гуельфуччьо організовує таємні зустрічі Клари з Франциском, бо робити це явно вважалось би проявом нетактовності – Франциска вважали диваком. Клара щораз краще розуміла, що її життя пов’язане з ідеалами цієї людини, і що колись вона буде змушена зробити свій вибір – чи йти за голосом серця і служити Богові, чи піддатись тиску оточення і вийти заміж за того, хто буде вибраний їй сім’єю.

У Вербну неділю 1212 року, беручи участь в Літургії, вона звернула на себе увагу всіх присутніх. Коли всі парафіяни пішли одержувати пальмові гілки, Клара залишилася на своєму місці. Однак єпископ сам підійшов до неї і поклав галузь у її руку. Для Клари це було знаком згори.

Уночі того ж дня вона разом з Пачіфікою приходить в скромну каплицю Порціунколю, до Франциска. Там св.Франциск обрізає її волосся і одягає у грубу туніку. У такий спосіб св.Клара заприсяглася усе своє життя присвятити Ісусу Христу. Сталося це 20 березня 1212 року.

Спочатку Клара тимчасово перебувала із сестрами Бенедиктинками в монастирі Сан Паоло. Незабаром Франциск перевіз св.Клару в інший бенедиктинский монастир у Панцо, що на Субазіо. Тут приблизно шістнадцятьма днями пізніше до неї примкнула її сестра Катеріна, що прибере нове ім’я Агнеса. Сестрі було лише 15 років, але незважаючи на юний вік вона твердо була впевнена у свому виборі. Коли так раптово Клара залишила батьківський дім і перейшла в монастир – родина з трудом, але згодилась з цим. Особливо дядько Клари – Мональдо – прилягав всіх зусиль, щоб забрати Клару додому, але перед обстриженим волоссям дівчини відступає: великі кари чекали на того, хто підніс би руку на особу монашого стану, особливо на території монастиря. Але той же Мональдо не міг стримати себе, коли за Кларою послідувала Катеріна. Хоча, як і її сестра, Катеріна підкреслює свій вибір, тримаючись за вівтар, він силою виволікає її з монастирського храму і хоче повернути додому, не зважаючи на її благання та сльози. Та по дорозі тіло Агнеси (таке ім’я обрано для Катеріни) стає начебто мертвим. І коли її напасники хочуть підняти її тіло із землі – не можуть, скільки б не старались. Дядько підносить руку, щоб вилити ссвій гнів на цю беззахисну дівчину. Але знову чудо – його рука німіє, він не може більше рухати нею. Страх оволодіває всіма присутніми. Залишають Агнесу, яка на радість Клари може вже назавжди спокійно присвятити своє життя служінню Богові.

[Total: 0    Average: 0/5]

Напишіть відгук